Кабінет практичного психолога
Тренінг "Любов до себе"
17 січня в нашому закладі практичним психологом Лариса ПРОЦЕЛ , був проведений тренінг «Любов до себе», метою якого було навчитися любити себе через проживання позитивних емоцій.
Основними завданнями тренінгу були наступні:
сформувати поняття любові до себе – самоцінності;
навчитися розуміти власну цінність та сформувати позитивне відношення до свого внутрішнього світу;
навчитися оволодівати прийомами психологічного розвантаження.
Реалізувати дані завдання було можливим через виконання простих теоретично-практичних завдань, котрі в свою чергу дали змогу педагогам не лише навчитися відчувати базове почуття любові до себе, а й отримати позитивні емоції, відчути хвилинку психо-емоційного розвантаження в такий напружений для нас всіх час.
Любов до себе – це основа нормальних особистих кордонів.
Це розуміння коли варто припинити спілкування з тими, хто не цінує Вас, з ким взаємодія приносить біль.
Говорити вголос, коли щось не подобається. Навіть близьким. І це не про сваритися.
Це про повагу чужої точки зору, чужих кордонів і позиції, та якщо це не моє, я це не приймаю.
Любов – це завжди про сміливість бути собою.
Це про право бути цінним та унікальним.
Про прийняття себе різного, як і з сильними так і слабкими сторонами, зі злетами і падіннями, з усіма недосконалостями.
Як говорив Джеф Фостер: «Любов – не нагорода за добру поведінку. Любов не те, що ти заслуговуєш чи ні. Це твоє право по народженню, так що знайди її у своєму серці»
Щиро дякуємо за співпрацю колегам: з Корюківського ліцею №1 Алла Охріменко та Корюківського ДНЗ №1 "Дельфін" художньо-естетичного напрямку Корюківської міської ради Чернігівської області Олеся ЄРМАК .
Консультація для педагогів
НАСЛІДКИ БУЛІНГУ
Наслідки булінгу для дитини можуть бути найрізноманітнішими – неврози, депресії, стресові стани, які тягнуть за собою і порушення фізичного здоров`я. Після булінгу, в окремих випадках, потрібна психологічна допомога або навіть лікування.
Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
- неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
- негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;
- неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
- девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Розлади психіки. Навіть по одиничний випадок булінгу залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає спеціальної роботи психолога). Дитина стає агресивною і тривожною, що переходить і в доросле життя. У неї виникають проблеми з поведінкою, вона схильна до депресії та суїциду.
Складнощі у взаєминах. Люди які пережили булінг у дитинстві мають більші шанси стати жертвами мобінгу на робочому місці. Світова статистика стверджує, що дорослі з яких знущалися в дитинстві в більшості залишаються самотніми на все життя, їм важче підніматися кар’єрними сходами, тому вони вибирають частіше на домну або відокремлену роботу, більше спілкуються в соціальних мережах ніж в реальному житті. Мо́бінг, іноді Моббінг (від англ. mob— юрба)— систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитета, форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з метою його звільнення. Інструменти мобінгу: приховування позитивної інформації про особу; ізоляція жертви в колективі; обливання брудом, свідоме і систематичне, розповсюдження принизливих пліток; безперестанна і негативна критика; висміювання; окрики (часто прилюдні і немотивовані); доноси керівництву, тривалі наклепи; підступне заохочення на бік агресорів керівництва тощо.
Хвороби. Результатом булінгу часто буває фізичне нездужання. Відомі випадки коли у хлопчиків від стресу та безсилля починалися проблеми з серцем, дівчатка-підлітки схильні до іншої недуги, глузування та образи приводять їх до анорексії або булімії, можливі розлади сну та поява психосоматики.
Наслідками булінгу для дітей ініціаторів є підвищений ризик антисоціальної поведінки у дорослому віці, вандалізм, крадіжки в магазині, вживання алкоголю та наркотичних засобів тощо. В 4 рази більші шанси ніж у інших дітей бути засудженими за злочин скоєний до 24 років. Вчинення фізичного булінгу збільшує ризик скоєння жорстокого насильства у віці 15 – 25 років.
Як пояснити дитині військового, що тато змінився
Війна - це скажений стрес для кожного, хто хоча б частково доторкнувся до неї.
Зараз світ спостерігає за триваючим конфліктом у різних частинах земної кулі, у тому числі в Україні. Як все це переживають військові, що може допомогти їм справлятися з надзвичайним стресом і травмою бою.
Коли солдатів відправляють у зону бойових дій, вони стикаються з постійною небезпекою та невизначеністю. Вони можуть пережити втрату товаришів, стати свідками жахливого насильства та боротися з тягарем своїх дій. Психологічні наслідки війни можуть бути руйнівними, що призводить до таких станів, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і депресія.
Сім’ї військових
Коли хтось з сім’ї йде на фронт, на війні опиняється вся родина. Всі члени сім’ї у своїх думках час від часу, або може й постійно, з військовим.
Часто сім’я військового стикається з великими викликами.
По-перше, відчуття втрати опори і сильного плеча в родині.
Друге - емоційне вигорання дружини від вирішення купи різнопланових задач, які впали на її плечі. Якщо раніше обов’язки розподілялися, то зараз їй вирішувати їй самій.
Третій момент - відчуття збільшення дистанції та відчуженості між партнерами. Це відбувається у дві сторони. Як у військового, який воює, так і у партнерки, яка в тилу. Непорозуміння призводить до емоційної відчуженості.
Подібні переживання у сім’ях бійців - неминучі. Складно усім членам родинам і усі стикаються з викликами, до яких ніхто не був готовий.
На війні змінюється особистість і військові набувають навичок, які змінюють їх психіку і поведінку. Сім’ям треба бути готовими до того, що обидва вони зміняться. І з цим доведеться змиритись.
Що з цим робити? Намагатися зрозуміти один одного і прийняти ті зміни, які відбуваються. На війні змінюється, як військовий, так і змінюється його сім’я. Зараз треба прийняти той факт, що зміни відбуваються, бути терплячими. Цей феномен існує і у ньому ніхто не винен. Ні дружина, яка повна емоційних переживань, бо доводиться вирішувати безліч побутових завдань, ні військовий, який зараз на війні.
Повернення військових. Ті проблеми, з якими, можливо, доведеться зіткнутись.
Найбільша проблема військових після повернення буде полягати в адаптації не тільки до цивільного життя а, навіть, до життя в своїй родині.
Психіка і мозок людей влаштовані так, що зміни, які відбувалися під інстинктом виживання, залишаються з нами на все життя. Звичайно, цей процес індивідуальний, має свої терміни і особливості.
Головною потребою стане саме створення сприятливих умов, щоб ті, хто повернувся, мали змогу відновитися, прийти до тями, приділити собі час. А потім вже з новими знаннями, вміннями, унікальним досвідом війни, ця людина змогла б знайти своє місце у мирному соціумі, тобто навчитися жити таким, якою вона стала.
Велика увага у цей період приділяється сім’ї. Бо тільки сім’я може створити сприятливі умови для адаптації.
Коли у військових зникає відчуття безпеки, разом з ним може зникати відчуття довіри до людей, навіть найближчих. Часто спроби піклуватися про людину можуть сприйматися вороже. Про це теж треба пам‘ятати. До цього треба бути уважними і терплячими. Не надавати допомогу через силу, але просто бути поряд.
Під дією хронічного стресу існує вплив і на фронтальну кору головного мозку. Це призводить до втрати самоконтролю та імпульсивної агресивної поведінки.
Як це проявляється: у людини спостерігаються нерегульовані спалахи гніву чи люті, з якими вона не може впоратись швидко чи легко. Військові можуть дратуватись через дрібницю, можуть частіше пускатись у сварки. Тут дуже важливо, щоб рідні не брали це на свій рахунок і пам’ятали про таку особливість. З часом це має полегшати.
Ця агресія не про вас. Це його спосіб реагувати на те, що відбувається у світі.
Потрібно пам’ятати - взагалі перебування у зоні бойових дій призводить до того, що в конфліктних ситуаціях у військових з'являється два варіанти реагування на ситуацію.
Ще одна з характерних навичок, здобутих військовими на війні - вміння відключати емоції. На війні зазвичай не до емоцій, бо весь час потрібно щось робити. Немає часу переживати, є час захищатися чи нападати.
Наша психіка влаштована так, що коли блокуються неприємні емоції, то блокуються і хороші емоції разом із ними. Через це часто у військових спостерігається емоційне спрощення, емоційна холодність.
Це помітно, коли військовий тільки повертається додому. Наприклад, для нього влаштовують свято, дружина, діти, батьки, всі радіють його поверненню, а він може здатися беземоційним. Виникає враження, що йому байдуже. Не всі зрозуміють, що військовий радіє цьому також, але просто не може зараз відчувати ці емоції.
На війні відчути емоції - лишитися життя. Психіка людини має перелаштуватися у цивільному житті.
Люди можуть почати панікувати, побачивши таку реакцію. Але цього не треба робити. Так відбувається, бо навичка зорієнтуватися в хаосі проявляється і на емоції. Тобто людині треба зорієнтуватися у тому, що зараз сказати, зробити, як вчинити. У цій ситуації треба реагувати спокійно, ніяк не показувати, що щось не так. Перше, що треба зробити - відійти трішки назад, або відкинутись на спинку стільця, видихнути так, щоб людина вас почула і потім мовчати і чекати, поки людина знову почне говорити. Це завмирання - короткочасне, воно не буде довго. Далі продовжувати робити чи спілкуватися так, наче нічого не відбувалося. Таким чином ми показуємо людині, що з нею все нормально і ми сприймаємо її такою, яка вона є. Якщо таке станеться при сторонніх, то треба також інших попередити, що це - нормально.
Ще одна навичка - гіперконтроль. Вона пов’язана з тим, що на війні немає місця спонтанності. Там все згідно з наказом. Людина мислить на рівні свого підрозділу. У цивільному житті таким підрозділом є сім’я. Тому певний час військові можуть виявляти гіперконтроль стосовно рідних.
Отож, Як пояснити дитині військового, що тато змінився
- Правило номер один - не перекладати на дитину відповідальність, не очікувати цілковитого розуміння, як від дорослого. Дитина зрозуміє все так, як пояснять батьки. Атмосферу розуміння та прийняття створюють саме батьки.
- Варто давати дитині визначеність, пояснювати, що відбувається. Але усі формулювання повинні відповідати віку дитини, допомагати їй почуватися стабільною. Що менша дитина, тим простіше має бути пояснення.
- Дозволяти дитині мати негативні емоції та проявляти їх.
- У спілкуванні з батьками дитина має залишатися дитиною. Відповідальність за хід спілкування та власні реакції лежить на дорослих.
- Не забороняти дитині піднімати певні теми, не забороняти ставити окремі питання. Якщо батько гостро реагує на цікавість дитини, то це не провина дитини. Доречно батькам працювати зі спеціалістами, щоб підготувати себе та знати, як з цим впоратися.
- Не обіцяти того, в чому не впевнені - особливо, якщо це приїзд тата.
- Не перевантажувати дитину власними проблемами та рефлексією.
- В перервах між приїздом тата допомагати дитині підтримувати емоційний зв’язок з татом, придумувати та готувати подарунки і сюрпризи своїми руками.
- Варто пояснити дитині, що тато-військовий повернеться додому втомленим та перше, що йому потрібно надати у сім’ї — це відпочинок, їжа, сон. Для спільних ігор, сімейного дозвілля та спілкування час настане трохи згодом.
- Дитину можна попередити, що тато може не пам’ятати певні сімейні правила і традиції.
- Варто пояснити, що тато може бути більш мовчазним та напруженим, ніж зазвичай. Але дитина не має підлаштовуватися під поведінку дорослих, враховувати всі нові моменти у спілкуванні повинні саме батьки.
- Якщо в тата прояви ПТСР, панічні атаки, агресія — чоловік це повинен вирішувати зі спеціалістом, дитина не має відчувати себе винною, що спровокувала це.
- У спільному проведенні часу дружина військового може бути «посередником» між батьком і дитиною. Жінка може скласти план відпочинку, який враховує побажання дитини і стан тата.
- Бажано мати план відпочинку, щоб мінімізувати кількість несподіванок, на які військовий може реагувати негативно. Та узгодити усі моменти спільного проведення часу заздалегідь.
- Важливо і цінно відновлювати спільні ритуали тата з дитиною, якщо такі були раніше. Якщо тато і донька раніше завжди разом вигулювали пса, варто потрохи відновлювати цю традицію.
- Корисно також будувати спільні плани та впроваджувати нові традиції.
- Важливо в усіх ситуаціях бути щирими та чесними. Якщо тато хоче відмовитися від запропонованих дій — варто це приймати, але дитині донести, що проблема не в ній і вона в цьому не винна.
Як спілкуватись зі знайомими військовими
Рекомендації для близьких та знайомих :
- Поважайте право військового на мовчання і не розпитуйте про ті теми, про які людина не готова говорити ( травмуючі спогади, емоційні переживання, вбивства). Ця наполегливість переконує у тому, що ви його не розумієте і не можете уявити, наскільки про це важко говорити. Тут треба дати людині час, набратися терпіння і показати, що ви готові бути поруч і підтримати, коли йому буде це необхідно.
- Іноді друзі, сусіди можуть задавати недоречні, неетичні питання. Наприклад, усі питання, що пов’язані з вбивством - ніколи не можна ставити. Про почуття і втрати на війні також краще не питати і не говорити.
- Не вживати мовних виразів типу “війна - це пекло”, “якщо повернувся, можеш залишити все у минулому”. Замість цього просто скажіть, що ви турбуєтесь, переживаєте, любите.
- Якщо він або вона почали щось розказувати, потрібно відкласти справи, бути уважними і слухати, бути в контакті з людиною. Якщо нарешті прийшов час, коли вони вирішили поділитися, ми маємо бути хорошими слухачами.
- Не потрібно казати чогось на кшталт “Розкажи, я зрозумію”. Навряд ми можемо зрозуміти людину, з якою у нас не було спільного досвіду. Ми не були на війні, ми не знаємо, що він переживав. Краще сказати: якщо захочеш, поговори зі мною, я буду намагатись тебе зрозуміти. Я обіцяю, що я готова тебе вислухати. Це буде корисніше, ніж “я тебе розумію”. Навіть на це відповідь може бути грубою, з матами. Якщо він не хоче - значить не готовий, не треба давити. Психологи говорять, чим агресивніше людина відповідає, тим більша у неї потреба виговоритися. Військові - люди з сильною гідністю і часто для них поговорити про переживання - це про слабкість. Тому потрібен час, щоб вони довірились і вийшли на розмову.
- Треба бути уважними до людини. Можливо військовий хоче поговорити, але на прямі запитання автоматично механічно відповідає, що все добре. Тоді треба поставити додаткові питання. Лагідно і обережно додати: може ти хочеш поговорити, може я можу чимось допомогти. Якщо після цього людина не приймає допомогу, більше лізти не треба.
06 листопада Міжнародний день боротьби з насильством та булінгом
«Насилля у дитячому садку: міф чи реальність»
Булінг (від англ. tobull - переслідувати) - свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ЗДО може проявлятися тиском як психологічним так і фізичним. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор і інше.
Сьогодні проблемі жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється особлива увага. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.
Дослідження свідчать, що значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство-пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне - безпечне і радісне життя.
Хто провокує булінг в дитсадку? Серед дітей дошкільного віку в дитячому садку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних знаків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадоволення, критики - відчуття «зі мною щось не так», «я - поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у становленні особистості дитини.
Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі можна вважати, зокрема:
· підвищений тон, крик педагога;
· необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;
· сувору дисципліну, яка тримається на страхові;
· авторитаризм, вимоги без пояснень.
· фізичне насильство;
· нехтування інтересами та потребами дитини.
· неприйняття;
· погрози або терор;
· ігнорування психологічних потреб дитини;
· ізоляція;
· розбещення.
Педагог або помічник вихователя:
· зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
· ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
· глузує із зовнішнього вигляду дитини;
· образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
· проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО?Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
· не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
· усамітнюється при будь-якій нагоді;
· часто губить свої іграшки або речі;
· бруднить чи псує одяг;
· грає поламаними іграшками;
· відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі;
· не має друзів у групі, та інше.
Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педагогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще - необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути іншою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.
Інколи діти жорстоко поводяться з однолітками. Це виявляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім виглядом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.
Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні методи і прийоми, що сприяють згуртуванню дитячого колективу. Це система педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні колективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивного емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.
Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шматок глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особистість, яка здатна відчувати, переживати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій унікальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації.
Тож намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинками, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомагати товаришам тощо.
Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки. «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психічний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:
- психологічне (емоційне) насильство
- сексуальне насильство або розбещення
- фізичне насильство
- нехтування інтересами та потребами дитини .
Ментальне здоров’я - це важливо!
Наразі досить активно шириться тренд на використання нового додатку AI brainrot animals з використанням штучного інтелекту.
Нажаль, дана тенденція має більш негативний напрямок. Адже діти дошкільного і молодшого шкільного віку, ще не готові когнітивно до зустрічі з такого року продуктом штучного інтелекту (як не дивно, це непросто і для дорослих). Адже на виході ми отримуємо зображення та відео, котрі є дуже далекими від реальності та спотворюють загальну картину світу. Що вже говорити про назви продуктів цього штучного інтелекту (Балеріно Капучіно, Бобріто Бандіто, Бомбардиро Крокодилу, Шпіоніро Голубіно, Тралалеро Тралала) та змісту, котрий вони в собі несуть.
Тож батькам дітей варто бути більш пильними та уважними до того, що дивляться у вільному доступі діти, задля того, щоб запобігти формуванню викривленого світогляду.
ОБЕРЕЖНО щодо використання нового додатку AI brainrot animals з використанням штучного інтелекту. 
Як спілкуватися з дитиною військового
Цьогоріч 11 травня – День матері
Найважливішої та найціннішої людини для кожного з нас
В Україні це свято з'явилося в календарі державних подій у 1999 році. Відтоді День матері в Україні став офіційним щорічним святом, хоча і не має фіксованої дати.
Мама – це слово, яке не потребує пояснень.
Це тепло, ніжність, любов, турбота, терплячість…
Це все те, що вміщає в собі велике материнське серце.
Це недоспані ночі, море хвилювань, сліз та радощів. Море позитиву та любові – безумовної любові.
Бо мама пробачить, мама зрозуміє, мама просто завжди поруч
Тож говорити з дітьми про любов до мами це одне з найкращих та найтепліших занять. Бо кожна дитина переповнена теплом, ніжністю та вдячністю до своєї мами
Так, діти ще не до кінця можуть підібрати ті слова, котрі опишуть їх любов, але в цьому випадку вони і не потрібні. Бо це йде з середини їх маленьких, щирих дитячих сердечок
Тому, не забудьте вкотре привітати свою маму з цим чудовим днем. Бо коли як не зараз
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!
©Анатолій Костецький
Як діяти коли дитина говорить «Я тебе ненавиджу!» «Ти мені не мама!»
Як пояснити дитині військового, що тато змінився...
Хеллоуін - сенс цього свята для дитини
10 жовтня був Всесвітній день психічного здоров’я
Всесвітній день психічного здоров’я
Квадробери, теріантропи та фуррі
12.09.2024 Найбільший вплив на людину має не суспільство, не садок чи школа, трудовий колектив, а найближчі люди — сім'я. Сім'я, або родина, — це група людей, які проживають спільно та мають взаємні права й обов'язки. У сім'ї турбуються один про одного, спілкуються, влаштовують побут, спільний час для відпочинку. Тож так важливо вже з малечку розповідати дітям про цінність сім' та її членів; вчити бути емпатійними та турботливими; вчитися слухати та чути один одного.
Фелікс Адлер говорив: "Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства". Тож і від того, наскільки вчасно та вдало дорослим вдасться донести цінність сімї, тим краще та розвиненіше буде наше суспільство
СІМ’Я
Тижня психології (22.04.2024 - 26.04.2024)
Тренінгове заняття "Креативна казка"
Що таке стрес та як його пережити ?
Чому дитині сняться нічні кошмари
